Не потеряйте рассудок мечтая,
Чувства свои навсегда забывая,
Мерою денег мечты измеряя,
Страстью сгорая… все покупая!
Может случится несчастье вдруг с вами
И не поможет сума вам с деньгами
Ведь за грехи вас здоровья лишает…
Тот, о котором в душе рассуждаете
Это Господь призывает вас к совести!
Дал вам возможность в болезни исправиться
Вспомнить о честности, вспомнить о помощи!
Тем, кто сегодня в ней очень нуждается
Вспомнить о нежности, чуткости, скромности!
О безвозмездности к старости полностью!
О дорогих, но забытых давно уже…
Их вы, пожалуйста, вспомните, вспомните!
Вспомните молодость, когда вы влюбленными
Утром встречались с туманами томными…
Вспомните радость из сердца идущую…
Вспомните чувства любви вам дающие!
Вспомните всех! Кто помог бескорыстно!
В те времена были вы очень близко!
Вспомните их душою сердечно!
И не уйдете вы… в Бесконечность!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
